Маленька квартира для великої людини

Власник цієї маленької однокімнатної квартири у центрі Києва - людина видатна не лише на мою думку, але і на думку авторитетних міжнародних видань. Мабуть, як і будь-яка інша видатна людина, у спілкуванні він досить важкий. Веде аскетичний образ життя, більшу частину часу проводить за роботою, житло сприймає виключно як місце для спання, душу та ранкової кави.

Мені було важко не лише з’ясувати у нього - який варіант інтер"єру в його очах міг би виглядати комфортним та привабливим, але і пропонувати варіанти власного бачення. Майже всі посилання за аналогами до популярних глянцевих дизайнерських журналів, викликали не лише скептичну посмішку, але і іронічні коментарі на зразок "комфорт заважає натхненню". Наше положення ускладнювалось ще тим, що квартира знаходиться у будинку поза-минулого сторіччя і, таке враження, з часів будівництва, ремонту в ній не робилось... Отож, єдиною концептуальною установкою, яку ми отримали на початку роботи, була - простота та природність...

На цьому і починали...

Кольори було вибрано коричньові, матеріали - тільки натуральне дерево, кількість меблів - необхідний мінімум, кількість аксесуарів та прикрас - нуль! Запланований нами на початку великий та сучасний телевізор довелось змінити на маленький "щоб голови в екрані не були більшими за справжні".... Ніяких шаф, тумб, шухляд - все має бути відкритим та знаходитись на відстані витягнутої руки - у господаря речей не багато і він не любить їх довго шукати та вибирати ...

Ліжко велике (єдина слабкість господаря), але ставимо його у кутку, робимо у стіні ніші із світлом та можливістю складати книги, ширма із грубої "сільської" тканини та вимикачі поряд з ліжком - можна керувати світлом у всій квартирі... У коридорі - дзеркало у півстіни - воно трохи додасть простору і створить химерну ілюзію багатогранного простору. Над дверима до душової кімнати маленький балкончик - там ставимо максимально великий круглий світильник - схожий чи на вечірнє сонце, чи на нічний місяць...

На кухні-їдальні робимо ще одне приховане спальне місце - раптом друзі... Підлоги всі в одному рівні і лише дуб, - майже не оброблений... Грайливо фарбуємо пензлями старі, але надійні, радіатори опалення у приглушений золотий колір... На ліжко кидаємо величезну шиншилову ковдру у кольорах квартири...

У результаті маємо щось на зразок житла старого солдата, який усе життя тримав себе у строгості, але тепер може дозволити собі невеликі слабкості...

Наталя